Вся історія Canon, однієї з найбільших корпорацій світа й лідера в області виробництва фототехніки, пов\'язана з історією родини Митараи. Митараи були в Canon завжди, з моменту її появи на світло й до наших днів, і не просто були — вони керували нею, найчастіше віддаючи себе цій роботі цілком, вершили її історію, не відокремлюючи її від своїх доль. І зараз уже навіть якось некоректно, говорячи про Canon, не згадати про Митараи.
Коли в далекому 1937 році Такеши Митараи з товаришами організував Precision Optical Industry Co., Ltd., його племінникові Фудзио Митараи (Fujio Mitarai) виповнився всього рік. І хто б міг подумати, що через майже п\'ятдесят років компанія, перейменована до цього часу, за назвою одного зі своїх найвідоміших фотоапаратів, в Canon, буде однією з найбільших світових корпорацій, а Фудзио Митараи, що проробив до цього моменту в Canon на різних посадах понад 30 років, стане її президентом і головним виконавчим директором. Так вийшло, що Митараи, прийшовши в тоді ще Joined Canon Came (компанія змінить свою назву на Canon тільки в 1969 р.) у квітні 1961 р. зовсім парубком, за японською традицією жодного разу не міняв роботу, залишаючись відданим Canon, і пройшов з нею шлях від досить скромної компанії, відомої тільки в межах своєї країни, до величезної корпорації.
Сказати, що все починалося важко, було б неправильно — так, мабуть, складно, але не важко. Мабуть, керівниками компанії призначено було ставати переможцям. Засновники фірми, самі будучи винахідниками, створили трохи дійсно гарних фотоапаратів і зареєстрували власне підприємство. Справи пішли дуже добре, і до війни компанія динамічно розвивалася. Але всі ми пам\'ятаємо, як закінчилася Друга світова війна для Японії: поразка, розруха й найтяжка економічна криза. Precision Optical Industry Co., Ltd., як і японська економіка, безпомічно дрейфувала в океані кризи, що бушувало, на якийсь час вона навіть припинила свою діяльність. І вивести її (у цьому випадку компанію) з нього призначено було саме Митараи — одному із засновників Canon, Такеши Митараи, що став президентом компанії в 1942 році.
Зайнявши настільки велику посаду, Митараи, і раніше відрізнявся вражаючою працездатністю, потряс країну чудесами просування компанії на вже знекровленому й ураженому війною ринку. Він розробив і застосував у своїй компанії зовсім революційний підхід до ведення менеджменту (тим більше для патріархальної Японії). В 1943 році Митараи ввів нову систему помісячної оплати праці співробітників, а ще пізніше — обов\'язкові медогляди для службовців за допомогою розробленого в компанії рентгенівського апарата, а це в умовах епідемії туберкульозу було немаловажним. Останній хід, звичайно, складно віднести до маркетингових перемог, але він підтверджує незвичайність і новаторство Митараи, до речі, лікаря за освітою.
В 1946 р. Такеши Митараи став ініціатором переходу японських підприємств на п\'ятиденний робочий тиждень, і сам подав приклад, ввівши п\'ятиденку у своїй компанії.
Іншим воістину геніальним маркетинговим ходом Такеши Митараи на посаді президента компанії стало, як це не дивно в сформованої патовой ситуації, розширення бізнесу. Незважаючи на те, що камери «Canon» користувалися стійким попитом, особливо в представників численного окупаційного корпуса, Митараи вирішив, що компанія не зможе вижити, випускаючи тільки фотоапарати. У зв\'язку із цим у найскорішому часі були створені два дочірні підприємства: Akatsuki-Musen Co., Ltd., що випускає й продає радіоприймачі, і фармацевтична компанія Kashiwa-Yakugyu Co., Ltd. Цей, здавалося б, що не має стосунку до фотогалузі факт насправді зіграв величезне значення для Canon — саме відкриття цих підприємств допомогло компанії вижити й, як результат, стать тим, що вона представляє із себе на сьогоднішній день. По закінченні економічної кризи ці підприємства були закриті.
А в 1947 році почалася нова ера компанії, принаймні формально: адже саме цього року рада директорів з подачі Такеши Митараи затвердив нову назву компанії — Canon Camera (через кілька років і слово Camera зникло з назви). Подія, що відбулася через 2 роки, в 1949 році, тільки підтверджує цей факт — акції Canon Camera уперше стали котируватися на Токійській фондовій біржі, сьогодні одному з найбільших фондових ринків світу.
Зірка Такеши Митараи, першого Митараи з Canon, поступово заходила, але саме в ці роки почали своє сходження до вершин успіху Хадзиме Митараи, син Такеши, що займав цію ж посаду аж до своєї смерті в 1995 році, і Фудзио Митараи, сьогоднішній президент і головний виконавчий директор, останній Митараи, що віддав своє життя корпорації.
Наступні роки ознаменувалися становленням нового гіганта фотоіндустрії — однак шлях Canon був непростим і, як прийнято говорити, тернистим. Під керівництвом Такеши Митараи, а надалі його сина Хадзиме Митараи, компанія проникнула на американський і європейський ринки. Потім була конкурентна боротьба на всіх напрямках, суперництво з Xerox на ринку копіювальної техніки, винахід техніки bubble-jet (принципово нового способу друкування), зльоти й іноді навіть падіння. Але Canon із чисто японською завзятістю, що заслуговує поваги, продовжувала винаходити, продавати, просувати свою продукцію на ринку й зрештою стала тої Canon, що ми знаємо зараз — лідером світового бізнесу й прикладом для будь-якого підприємця.
Так у чому ж успіх компанії? Це питання можна було б задати нинішньому президентові Canon Inc. Фудзио Митараи, що, не зменшуючи заслуг його попередників, є, може бути, самим талановитим і успішним головою корпорації в її довгій історії. Саме пан Фудзио вивів Canon, що процвітає велику компанію, в еліту світового бізнесу, причому за рекордно короткий строк. На прикінці 2001 року сукупний чистий обсяг продажів Canon Inc. склав майже 25 мільйонів євро, перевищивши тим самим показники попереднього 2000 року на 7,8%. Вражаючий зріст, чи не так?
Як і будь-яка компанія, керована далекоглядним керівником, Canon щорічно інвестує в науку солідні суми (в останні роки не менше 2 млрд. євро, що становить близько 7% від сукупної суми річних продажів). Секрет криється в особистих якостях самого Фудзио Митараи, останні 20 років займавшего керівні посади в північноамериканському відділенні компанії. Почасти американський досвід і допомагає пану Фудзио вести справи — він японський бізнесмен нової формації (незважаючи на солідний вік). Манера поводження Фудзио Митараи на ринку максимально «неяпонська», однак і не американська теж; він поєднує у собі кращі сторони кожного типу ведення бізнесу.
Аналітики відзначають нестандартність мислення і в хорошому сенсі непередбачуваність пана Фудзіо, за, західну рішучість і ощадливість, виховану тривалим співробітництвом із американськими партнерами. Так, прийшовши до керівництва компанією в 1995 році, Митараи негайно ліквідував підрозділ, що працював на ринку персональних комп\'ютерів, як непрофільне, зосередившись на перспективному, на його думку, напрямку IT, а також виробництві принтерів і цифрових камер (забігаючи вперед, можна сказати, що обсяг продажів внаслідок цього рішучого ходу піднявся на 23%). Для Японії такий тип ведення справ новий, нехарактерний, напевно, навіть революційний; однак зараз навряд чи хтось пам\'ятає про цей ризикований і неоднозначний крок.
Однак чи не найбільш революційним в історії японського бізнесу стало інше рішення, повністю поміняти політику роботодавця по відношенню до рядового службовця: Фудзио Митараи, знову застосувавши західну модель, цього разу в політику персоналу, установив нову систему оплати праці, безпосереднім чином залежну від прибутку, одержуваною компанією. Для західного світу такий підхід є традиційним і природним, але в патріархальної Японії ще з повоєнних років склалася інша форма оплати праці: фіксована і не залежна від фінансових успіхів компанії. І якщо в умовах важкої економічної кризи такий підхід був, безумовно, виправданий (у такий спосіб уряд, надавивши на бізнес, забезпечив рядових службовців Японії хоч і мінімальної, але постійною фіксованою заробітною платою), то сучасний японський ринок такий підхід до питань ведення менеджменту помітно гальмував. І Фудзио Митараи став тим людиною, якій виявилося по плечу розв\'язати цю проблему.
Однак, незважаючи на деяку революційність у підході до бізнесу (і не тільки по мірках Японії), пан Фудзио залишається саме японським бізнесменом. Усього лише усунувши найбільш застарілі моменти в східній моделі ведення справ, на сьогоднішній день він став провідним менеджером нової формації. Більш того, Митараи в деяких питаннях дотримується саме класичної японської манери побудови маркетингу й менеджменту. Так він проповідує традиційну форму відносин між роботодавцем і співробітником, відносин у колективі компанії в цілому.
На його думку, саме довічна зайнятість у конкретній компанії забезпечує солідарність співробітників добрі, майже сімейні стосунки усередині підприємства, що, у свою чергу, значно впливає на місце самої компанії на ринку й на її рентабельність, причому завжди в кращій бік (дивлячись на Canon, з таким підходом не можна не погодитися). Саме такий підхід повинен забезпечувати зацікавленість конкретного співробітника й необхідний мінімальний рівень професіоналізму — фактори, від яких надалі можна відштовхуватися, будуючи компанію, покликану штурмувати найвищі вершини світового ринку.
Однак це тільки споконвічні вимоги до співробітників, пропоновані в Canon. Менеджер, на думку Фудзио Митараи, повинен бути професіоналом до мозку костей, справжнім переможцем, причому мислячими глобальними категоріями, здатним прогнозувати процеси світового ринку й грамотно керувати ними. Саме тому співробітники Canon постійно навчаються у кращих фахівців індустрії, як правило, у США — проробивши в цій країні більше 20 років, пан Митараи прекрасно знає американський ринок і його можливості, і не довіряти йому в цьому питанні немає причин. І це вже західна манера ведення бізнесу, привнесена їм в Canon і останні 7 років активно проведена в життя.
Іншими характерними рисами західної моделі ведення бізнесу в характері Фудзио Митараи, а значить і Canon, є глобальність мислення, агресивність поводження на ринку у всіх її проявах. По суті, це головної складової сучасної політики компанії. Ставши президентом корпорації, Митараи в першу чергу позбувся від нерентабельних і непрофільних напрямків, тяжким вантажем тягнувших компанію до низу, провів реорганізацію структури Canon (цій процедурі було піддано три напрямки), а потім спрямував свої погляди на захід.
Маючи безцінний досвід роботи на американському ринку, а також сильний американський підрозділ, яким він особисто керував протягом декількох років, Фудзио Митараи став географічно розширювати область діяльності Canon. Таким чином, за кілька років корпорація придбала кілька компаній у США і Європі. Ось тут й виявилися ті самі золоті правила бізнесу, які Фудзио Митараи вивчав протягом 23 років у США: націленість на результат, чітке планування усіх бізнес-процесів, агресивність і активність у будь-якій ситуації.
Зараз завдання, які ставить перед компанією й собою особисто 66-літній Президент і CEO Canon (саме так звучить повна назва його посади) Фудзио Митараи (нагороджений, до речі кажучи, Орденом Почесного легіону й медаллю із блакитною стрічкою за заслуги перед Японією), воістину наполеонівські: стати безумовним лідером на всіх ринках, на яких представлена продукція його компанії. І, беручи до уваги його характер, характер кожного Митараи, хіба хтось стане сумніватися, що так воно й відбудеться. І через кілька років ми з вами швидше за все станемо свідками нового фінансового диваІ через кілька років ми з вами швидше за все станемо свідками нового фінансового чуда у виконанні неперевершеного Митараи. у виконанні неперевершеного Митараи. Фудзио Митараи з Canon.
